Диверсії, підпали, провокація масових протестів, допомога своїм агентам впливу в отриманні владних повноважень, використання корисних ідіотів — все це вимагає менших капіталовкладень, аніж військові дії, проте приносить чимало користі. Приміром, естонська влада десятиліттями критикувалася різного роду правозахисниками за буцімто утиски російськомовного населення. Оскільки Таллінну доводилося прислухатися до цього хору, він не міг вирішувати проблему російської нацменшини виключно в інтересах національної безпеки. Тобто просто депортувати внутрішніх ворогів — тих, хто чекає на прихід Путіна.
