Почати можна з важливої в нинішньому контексті історії з Будапештським меморандумом, укладеним 5 грудня 1994 року між Україною, США, Великобританією і Росією. Україна, відмовившись від ядерного статусу, взамін отримала фейкові гарантії безпеки. Нині в ході переговорів за посередництва Сполучених Штатів також обговорюються гарантії безпеки після завершення або заморозки війни. Відомо, що питання гарантій — одне із найскладніших й американською стороною воно прив’язується до територіальних поступок. Як у 1994 році, коли президентом США був “колега” Трампа по “файлах Епштейна” Клінтон, гарантії прив’язувалися до відмови від ядерної зброї. В архівах мають бути матеріали про перебіг переговорів, про роль радників тодішнього президента Леоніда Кучми, про непублічні контакти української і російської сторін, а також про можливий тиск на Київ з боку Білого дому. Але якщо публікувати такі матеріали, то не вибірково. Борис Єльцин давно помер, інших головних дійових осіб тієї угоди у владних кабінетах теж немає, проте іноді вигулькують особи, які мали стосунок до підготовки меморандуму. Так, багато хто з подивом підмітив присутність дипломата Олександра Чалого під час українсько-російських переговорів у березні 2022 року.