Проте найголовніше навіть не це. Зеленський має у своєму розпорядженні такий важіль, як публічний моральний тиск на депутатів. Він міг би звернутися до депутатів із закликом проголосувати за ті закони, які він сам особисто пообіцяв МВФ у меморандумі, надісланому 13 лютого. Міг би постукатися в їхні серця і голови, пояснити необхідність цих законів для виживання країни. Чимало нардепів (і не тільки з президентської фракції), напевно, підтримали би президента в цей доленосний час. Але, оскільки таких звернень не прозвучало, а президент, навпаки, робить вигляд, що проблеми не існує, то його прихильники в Раді взагалі розцінюють це як сигнал, що допомагати уряду не слід. Хтозна, може, між Зеленським і Свириденко пробігла чорна кішка, тож краще почекати ясності у їхніх високих взаєминах.
