На диво, як для чиновника, про нього персонально нічого поганого не писали. Науковець, хороший управлінець. Він очолював Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО), у сфері діяльності якого акредитація освітніх програм, моніторинг дотримання академічної доброчесності, різного роду адміністрування у сфері вищої освіти. Загалом орган потрібний, проте у вузах його часто сприймають як каральний. Вищі навчальні заклади повинні проходити акредитацію освітніх програм, процедура якої є платною. При цьому у вишах скаржаться, що перевіряється не так якість освітніх програм, як правильність паперового оформлення. НАЗЯВО є державним монополістом, воно і встановлює правила. Нерідко програми отримують “умовну” акредитацію за знайдені у них “блохи”. При цьому в скаргах освітяни наголошують, що правила під час війни не спростилися, а навпаки, посилилися, це спричиняє стресову ситуацію, яка заважає освітньому процесу. Нагадує історію з НМТ, тільки не для школярів, а для викладачів.
