По-перше, Нетаньягу та його воєначальники можуть вважати, що з часом Сирія спробує повернути контроль над Голанськими висотами. Тому навколо них створюється буферна зона. І тому, можливо, друзи в провінції Ес-Сувейда не хочуть йти на контакт із Дамаском. Так підтримується режим невизначеності і нестабільності. По-друге, хоча аш-Шараа і намагається навести лад у своїй країні, він усе ж представляє ісламістські сили, а, отже, небезпечні для Ізраїлю. Існує припущення, що останній за часом напад бедуїнів на друзів міг бути спровокований ісламістами навмисно, щоб відволікти ізраїльтян від бойових дій у Секторі Гази. Але ініціатори помилилися в оцінці відповіді Ізраїлю — той відразу завдав ракетних ударів. Простіше кажучи, в оточенні аш-Шараа не всі хочуть миру. Як не всі хочуть миру і в Ізраїлі.
