Успіх правоохоронної системи не в тому, скільки кримінальних справ відкрито, повідомлено про підозру чи направлено до суду.

Бо відкрити провадження – це не результат. Це лише початок процесу.

Якщо шкоду державі відшкодовано, а система зробила висновки і стала сильнішою – це результат. І він часто цінніший, ніж роки судових процесів без реального ефекту.

Є два аспекти, які якісно треба змінити.

1. Нам треба домовитися, що результат – це коли:

• чітко дослідити, як саме працювала система, що створила можливість для правопорушення;
• створити рішення, як систему виправити;
• імплементувати конкретні рішення через законодавство.

Успішне розслідування – це не “відправили в суд”, “повідомили про підозру”, а коли час і ресурси держави використані з користю для суспільства.

Якщо органам вдається законно вирішити справу ще на досудовому етапі – це треба вітати, а не сприймати як “неуспіх”.

Прокуратура має шукати подвійне дно не в тому, що кейс вирішився в законному форматі зі сплатою в бюджет погодженої суми завданих збитків, а в тому, що досудове розслідування і сам судовий процес мають ризики закінчитися відсутністю результату для держави через строки, неактуальність тощо.

У США, наприклад, значну частину економічних злочинів вирішують через угоди (Deferred Prosecution Agreements) або штрафи, без суду – це економить ресурси й дозволяє повернути кошти до бюджету.

У ЄС, за даними Eurojust Annual Report 2023, кількість справ про економічні злочини зростає, але не завжди зрозуміло, чи це дає ефект для держави – тобто чи повертаються активи й чи усуваються системні проблеми.

Якщо ми хочемо, щоб тисячі економічних справ в Україні – податкових, тендерних чи фінансових – приносили реальну користь державі, треба оцінювати не кількість проваджень, а результат і ККД: що зроблено, скільки ресурсу витрачено, і що це дало державі.

Справжній результат – це коли держава отримує реальну користь: повернуті кошти, усунені системні причини правопорушення, а бізнес отримує чіткі правила, як діяти законно.

У таких випадках закриття справи без скерування до суду, після  відшкодування шкоди – це не поразка, а ознака зрілої і сучасної правоохоронної системи. Це означає, що держава не витрачає роки на “процес”, а швидко досягає результату.

2. Важливо також звернути увагу, на що витрачає час і ресурси сам бізнес, коли починається таке розслідування.

Показником ефективності має бути швидкість вирішення, щоб і держава направила ресурси на моніторинг і пошук рішень, про які писав вище, і бізнес витратив час і ресурси на те, щоб покращити своє становище, більше заробляти гроші і платити податків, а не роками жити у стані невизначеності через нескінченні провадження.

Для органів, які розслідують “економіку” – Бюро економічної безпеки України чи Нацполіції, НАБУ, – такий підхід має стати пріоритетом. Їхнє завдання – не накопичувати справи, а ефективно повертати кошти до бюджету, запобігати повторенню порушень і сприяти тому, щоб бізнес мав умови для чесної роботи.

Джерело: Masi Nayyem / Facebook

Опубліковано з особистого дозволу автора